Вітаю Вас, Гість

У кожному чи то місті, чи то селі є місце, куди тягнеться душа людини. Це –  школа! З нею пов’язанні роки дитинства і юності,  роки пізнання світу і формування особистості…

Де могутні дуби розкинули крила-віти, де колишуться білокорі берізки, звідки лунає дитячий сміх і гомін – там у Шпилях знаходиться місцева альма-матер. Туди кожний мешканець села топтав і топче доріжку у Країну Знань. А почалась та дорога до школи ще у далекому 1885 р., коли було відкрито в селі двокласну церковно-приходську школу. Право ходити до школи мали всі діти села. Та відвідували її не всі, бо не було обов’язкового навчання. Здебільшого навчалися хлопчики, а дівчаток вдома навчали шити, прясти. Навчання було безкоштовним. В перші роки відкриття школи тут навчалося три групи. Першим вчителем був Стрілецький Іван  Семенович, який навчав всі групи.

Навчання у школі розпочиналося не у вересні, тоді, коли закінчувалися сільськогосподарські роботи. Закінчувалося навчання на початку весни, коли приходила пора працювати в полі та на городі. В школі викладались такі предмети: читання, письмо, чистописання, арифметика і обов’язково – Закон Божий. Все навчання велося російською мовою. Викладати Закон Божий  приїздив  піп із сусіднього села Коленець.

В роки після революції батьки платили вчителю за те, що їх діти навчаються. Саме тоді працював у школі Чиренко Мусій Якович. На зібрані від учнів гроші вчитель купував підручники, зошити на інше учнівське приладдя. На арифметиці користувались аспідними дошками і грифелем.

В 1924 році вчителькою в Шпилях працювала Сидоренко Олена Леонтіївна. Вона розповідала, що працювати було тяжко, не було підручників, зошитів. Писали на грифельних дошках. Наочності не було.  Було тільки декілька таблиць множення для 1 класу. Відвідувати школу всі діти не могли, бо вони не мали одягу і взуття.

Йшли роки, змінювалися часи. І вже в 1925 році була відкрита чотирирічна початкова школа, де завідуючим був Василь Карпович Тамара.

Особистість учителя для шпилівців мала неабияке значення. Майже легендарним для багатьох поколінь був вчитель Приходько Іван Макарович, високоінтелегентна людина. Вчителя дуже любили і поважали, односельці і нині його пам’ятають.

В 1926 році Василь Карпович Тамара  був переведений на роботу в Іванківську семирічну школу. А на посаду завідуючого школою в село прибув Маневський Олекса Дмитрович. Це був вмілий організатор громадських справ на селі. Він постійно був у роботі, любив дітей.  Двері його кімнати, а жив він при школі, завжди були відкриті для дітей. Він вчив дітей грати в шахи, шашки, організовував екскурсії в природу.

Пізніше в 1926 – 1929 рр. на посаді завідуючої школою працювала Смирнова Надія Олександрівна. Ще однією вчителькою в ті роки була Баришполець Олена Прокопівна. Кожна з них навчала по 2 класи. Учнів було багато. Приміщення школи було тісним. Надзвичайно бідними були одяг та взуття учнів. Багато дітей ходило до школи в постолах. Книжки носили в домотканих торбинках. Одяг в дітей був також з домотканого полотна. У школі разом із Смирновою Надією Олександрівною працювали Леся Ільківна та Віра Василівна.

В ті часи велику увагу в школі приділяли трудовому вихованню. З усіх боків школа була обсаджена шовковицями (старі дерева ростуть до цього часу). Завдання учнів було – годувати шовкопрядів. При школі були розбиті ділянки, де діти вирощували лікарські рослини: ромашку, шавлію. Лікарські рослини здавали в аптеку. За одержані гроші дітей возили на екскурсії до Києва. Шосейної дороги ще на Київ  не було, то учні до Бородянки діставались на підводах. Ось що згадувала вчителька-пенсіонерка О.Г. Осташевська (тоді вона була ще ученицею): «Вчителі розмістили нас на пероні, де ми чекали приходу поїзда. Ось він уже близько і дає сигнал. А ми того поїзда ніколи не бачили і не чули сигналу. Тоді майже всі діти попадали. Стояли тільки вчителі і декілька учнів, що схопилися за телеграфні стовпи. Це була пригода, яка запам’яталась на все життя.»

Учні в школі в той час збирали на полях колгоспу колоски, садили посадки лісу. Пам’ять про це – посаджена в 1930 р. в центрі села соснова посадка, що вже виросла і оберігає спокій воїнів, що загинули у роки  Великої Вітчизняної війни.

У 1934 р. Маневський О.Д. поїхав із Шпилів до Москви вчитися в аспірантурі на відділі іноземних мов. Він тримав зв’язок із колишніми своїми учнями до 1950 року. Пишучи листи з Москви, вчитель пам’ятав всіх своїх учнів.  Це свідчить про те, що він дуже зріднився із селом, любив дітей, жив їх проблемами. Цей вчитель, як розповідають наші односельці, вчив сільських дітей мислити, проводив з ними ігри, які допомагали краще засвоювати навчальний матеріал. Вчитель не боявся експериментувати. У магазині він брав товари шкільної необхідності і доручав «торгувати» учням.  Кожен учень одержував певний товар і «продавав», виручку здавав учителеві, а потім звітувався. Такий підхід у справі виховання зближував учителя та учнів. Він виховував у дітей самостійність, привчав їх до відповідальності.

В ці роки школа працювала за так званим бригадним методом. Клас був розбитий на ланки, кожен учень мав своє доручення.

У 1934 р. в школі була організована піонерська організація. Першою піонервожатою  працювала Барингольц Марія Григорівна. Не зважаючи на голодні роки, Марія Григорівна організувала екскурсії з піонерами до  Києва.

Багато допомагали школі шефи місцевого колгоспу імені Ворошилова, де головою був Богуш Гнат Петрович, войлочна фабрика міста Києва.

У 1936 р. початкова школа була реорганізована в семирічну. Директором школи був Коньовський Аврам Мусійович. Він багато працював над організацією культурного дозвілля учнів, сільської молоді.

До школи прибули нові вчителі Зайчук Семен Якович, Панченко Іван Титович.     Був організований хор із сільської молоді, яким керував Каньовський А.М. Цей хор славився на весь район. Учасниця хору Лозенко (Шульман) Одарка Сидорівна стала професійною співачкою. Велику увагу приділяв Каньовський А.М. ліквідації неписьменності на селі. Учні, які ходили в Іванківську середню школу та вчителі Шпилівської семирічки навчали грамоти односельчан у вечірній час. Найактивнішими  у ліквідації неграмотності були Кулик Ганна Василівна, Глущенко Олена Гнатівна, Кулик Надія Іваніва, Русецька Г.А.

У роки Великої Вітчизняної війни фашисти використовували приміщення школи під конюшню.

У листопаді 1943 р. Іванківський район визволили від окупантів. Навчання у школі розпочалося 1 грудня 1943 р.

Директором школи призначили Осташевську Олену Гнатівну. Школу укомплектували учителями не повністю. Катастрофічно не вистачало паперу. Учні змушені були писати на мішковому папері. Школа була тісною, тому навчалися у дві зміни.

Щастям для школярів були години спілкування з учителькою історії і директором Осташевською О.Г. котра і сама закінчила школу в Шпилях. Разом з чоловіком Станіславом Йосиповичем, учителем молодших класів і фізкультури, вони навчили і виховали тих, хто сьогодні є більшою частиною населення Шпилів, хто з гордістю говорить, що був учнем Осташевських.

Приміщення школи, в якій і нині навчаються школярі, було побудоване в 1962 році за ініціативою місцевого колгоспу «Радянська Україна», де головою колгоспу був Недашківський Михайло Павлович, секретарем партійної організації – Богуш Іван Оврамович. Будували школу методом народної будови.

В 1965 році за державні кошти було добудовано 4 класні кімнати.

В 1967 р. восьмирічна школа була реорганізована в середню школу.

Багато років любити і знати рідну мову вчили учнів Лозенко Катерина Омельківна, Зайченко Любов Семенівна, Мудренок Галина Іванівна.

У захоплюючий світ цифр і формул водили школярів учителі фізики і математики Глущенко Варвара Денисівна, Урженко Василь Тимофійович, Чиренко Галина Юхимівна. Гартував силу і вправність на уроках фізкультури Сингаєвський Володимир Володимирович. Водив у чудовий світ історії Чиренко Сергій Іванович. Багато років школярів вчили російської мови Осипенко Паша Василівна, Коханова Тамара Тимофіївна, Сидоренко Ольга Іванівна.

Відчували теплоту і ласку школярі від учителів початкових класів Глущенко Варвари Петрівни, Голубченко Марини Степанівни, Довгоніс Євдокії Пилипівни, Андреєвої Тамари Антонівни, Чиренко Віри Сидорівни.

Більшість жителів Шпилів і досі пам’ятають вчителя хімії і біології Копилова Віталія Демидовича,  вчителів німецької мови Єгорову Ніну  Гаврилівну, Роговець Любов Іванівну.

Директорами нашої школи працювали Тупиця Василь Васильович, Мудренок Анатолій Михайлович, Осадчий Валерій Петрович, Максименко Михайло Іванович, Палієнко Василь Йосипович, Волошин Віктор Валентинович.

Завдяки наполегливій праці вчителів зі стін школи вийшли сотні вихованих, грамотних, інтелігентних людей. Вони стали вчителями, військовими, інженерами, працівниками народного та сільського господарства, медиками, працівниками культури.

Сьогодні педагогічний колектив Шпилівської загальноосвітньої школи працює під керівництвом директора школи Томченко Катерини Василівни.

Багато років підряд залишається незмінним педагогічний колектив школи. Ці люди назавжди пов’язали зі школою свою трудову біографію. Більше 30 років віддали роботі в школі Толочин Валентина Дмитрівна, Олексієнко Ольга Василівна, Глущенко Любов Митрофанівна.

Завдяки злагодженій роботі педагогічного колективу школи багато учнів закінчили навчання із золотими та срібними медалями. Це гордість нашої школи, вчителів, батьків.

——   Лавринець Віталія Вікторівна, 1988 р.

——    Ющенко Наталія Сергіївна, 1991 р.

——   Осадча Світлана Валеріївна, 1996 р.

——   Оборський Олександр Миколайович, 1997 р.

——    Смирнова Олена Олександрівна, 1997 р.

——   Чорнобиль Юлія Анатоліївна, 1998 р.

——    Грищенко Ірина Володимирівна, 1999 р.

——   Лозенко Олеся Юріївна, 1999 р.

——    Сингаєвська Яна Володимирівна, 1999 р.

——    Липецька Юлія Петрівна, 1999 р.

——    Осипенко Тетяна Василівна, 1999 р.

——    Глущенко Наталія Вікторівна  2000 р.

——    Масльон Ірина Іванівна, 2000 р.

——   Дударенко Ірина Володимирівна, 2005 р.

——    Шиндерук Лілія Михайлівна, 2005 р.

——   Томченко Ольга Олександрівна, 2006 р.

——    Пиндюра Сергій Олександрович, 2006 р.

——    Кириленко Тетяна Василівна, 2006 р.

Сьогодні в школі працює 21 вчитель. Щодня за парти  сідає 80 учнів. Вони активні учасники районних предметних олімпіад, різноманітних конкурсів, акцій, виставок.

Більшість випускників школи здобувають вищу та середню спеціальну освіту. Популярними професіями серед молоді є бухгалтери, економісти, юристи, працівники правоохоронних органів.

Пройдуть роки, зміняться покоління, але не зміниться в душах кожної людини ставлення до школи та учителів. Всі хто навчався в Шпилівській школі, завжди пам’ятатимуть свою школу – першу сходинку в доросле життя.